Конюшина біла або повзуча для газону: посадка, догляд та відгуки

Газон з повзучої конюшини

Інформація оновлена:
9 Листопада 2022

Час читання:
16 минут

Кількість відгуків:
0

100

Різновиди

Перед посадкою білої конюшини необхідно вибрати сорт для газону. Існує кілька різновидів.

Фото	Назва та характеристика
	Конюшина лучна – має високе стебло до 50 см з рожевими квітками. Для неї характерні світлі плями в середині листя.
	Повзучий або газонний – присадкуватий сорт з дуже короткими стеблами. Він невибагливий. Посадка і догляд прості навіть для садівника-початківця.
	Гірський – це рослина зі стеблами довжиною до 60 см і великими квітками.
	Червоний – незвичайний сорт з яскраво-червоними квітами та смарагдовим листям.

Газонні сорти зі світлими квітками найчастіше вибирають для декоративного використання.

Фото	Назва та характеристика
	— має червоне листя із зеленою облямівкою. Незвичайний зовнішній вигляд добре росте.
	Purpurascens – має червонувато-коричневе листя незвичайної чотирилистої форми.
	Барбіан швидко проростає, не боїться морозів і стійкий до хвороб.
	Шведський гібрид має біло-рожеві квіти. Цвіте навіть у вересні до середини місяця.
	Ліфлекс – раннє цвітіння та численні квіти.
	Луговий – низькоросла, густа рослинність, добре укорінюється.
	Нанук і Рівенделл – великоквіткові сорти з високими декоративними якостями.
	Тасман – невибагливий, швидко відновлюється, не боїться хвороб та холодних зим.
	Піполіна – мініатюрна конюшина з маленьким листям і дрібними квітками.

Зростання числа сортів дозволяє вибрати відповідний варіант для посіву в саду або на городі біля будинку.

Поради для правильного підбору сорту

Біла конюшина – підходящий вибір для газонів, тому що вона швидко росте і може в короткі терміни створювати пухнастий килим. Він повинен відповідати низці вимог.

Стійкість до посухи.
Швидке зростання без лисин.
Лояльність до обрізування.

Сильна та розгалужена коренева система.
Чуйність на поживні речовини та полив.

Саме такими якостями володіє мікроконюшина, яка стає все більш популярною серед садівників. Суміш з газонною травою має гарний зовнішній ефект. Ця комбінація виглядає ще ефективніше і разюче.

Плюси і мінуси

Переваги конюшини:

Гарний вигляд при мінімальному догляді. Ці рослини утворюють щільний грунт, що перешкоджає проростанню бур’янів.
Ця трава відноситься до бобових, багата азотом і тому може використовуватися як сидерат.
Медонос – залучення бджіл для запилення плодових рослин допоможе підвищити врожайність.
Після скошування стає живильним кормом для тварин.
Тішить око — посадки конюшини підходять для оформлення доріжок, створення газонів, ствольних кіл, «живих бордюрів».
Швидко відновлюється після скошування.
Стійка до витоптування.
Сусідство з культурою зміцнює стійкість сусідніх рослин до хвороб, особливо сприятливе для злакових.
Витрати на догляд за газоном мінімальні.
Добре приживається там, де звичайні трави не можуть рости.
Дуже добре підходить для мульчування.

Але є й недоліки:

Швидко розростається та поширюється.
Після скошування виглядає дуже декоративно.
Витісняє інші рослини із території.
Коричневі голівки, що відцвітають, необхідно регулярно видаляти.
Газони довго висихають після дощу через свою щільну структуру.
Висока вологість робить поверхню слизькою; це особливо небезпечно на схилах.
Ця рослина забирається на інші клумби та нові ділянки; її важко видалити.
Шар на корінні постійно вологий, тому що листя щільно притиснуте; грибкові інфекції швидко поширюються.
Азотовмісні рослини залучають шкідників, наприклад, жуків-лускунів.
Якщо ви стрижете траву газонокосаркою, вам доведеться часто її чистити: вона засмічується соковитою зеленню.

Переваги цієї культури значно переважують недоліки, тому її вирощування у власному саду — правильне рішення.

Як виглядає

Конюшина біла повзуча — це багаторічна трава. Її пагони стеляться поверхнею грунту і вкорінюються в місцях вузлів. Листя трійчасте, округле, з довгими черешками. Коренева система стрижнева та сильно розгалужена. Навіть після в’янення головного кореня додаткові підтримують життя рослини.

Суцвіття кулясті, пухкі, пазушні головки до 2 см у діаметрі. Кожна квітка містить до 10 тичинок (9 зрослися, одна вільна). Період цвітіння багаторічної садової конюшини починається в травні і триває до заморозків. Плоди, що утворилися, – боби, всередині яких дозрівають 3-4 серцеподібні насіння.

Особливості посадки

Фундаментальна істина про те, що “Всьому свій час”, безсумнівно, застосовна і до сільського господарства. Нікому не спаде на думку сіяти пшеницю в липні, коли її вже треба збирати. Аналогічно існує кілька термінів посіву білої конюшини на газоні: пізня весна, літо або рання осінь.

Висівайте насіння наприкінці квітня чи на початку травня. Це залежить від району та середньодобової температури. Головне — дочекатися, поки ґрунт прогріється. Якщо насіння посіяти в холодний ґрунт, вони не зійдуть, довго лежатимуть у землі і згниють.

Якщо вони проростуть, то будуть дуже рідкісними. Добре відомо, що травневі дощі ретельно зволожують ґрунт. Якщо посіяти траву в цей час, вона швидко вкорениться і піде на зріст.

Влітку рослина також чудово проростає, якщо грунт досить прогрітий. Восени вибирайте час, коли нічна температура становить близько +10 °C.

Восени насіння проростає довше, ніж навесні. До настання заморозків необхідно дати розсаді час, щоб вирости хоча б до 10 см.

Хорошою ідеєю є посадка культури до або між сезонами дощів. Агрономи рекомендують дотримуватися оптимальної норми висіву білої повзучої конюшини на 0,01 га. На цю площу потрібно до 3 кг посадкового матеріалу. Коли всі правила підготовки враховані, настав час приступати до техніки посадки. Розгляньте процес крок за кроком.

Часто на упаковці виробник вказує розмір площі розрахунку кількості зерна.

Підбір майданчика

Хоча конюшина є досить витривалою рослиною, вона не зростатиме скрізь. Наприклад, у тінистому місці рослина втратить свою декоративну цінність. А в місцях зі стоячою водою коренева система страждатиме.

Ідеальне місце має відповідати цим вимогам:

Багато сонячного світла.
Жодних протягів.
У крайньому випадку – півтінь.

Крім того, ця повзуча культура дуже добре росте в горбистій місцевості. Вона міцно тримається за ґрунт своєю потужною кореневою системою. Їй не страшні сильні дощі, що змивають все на своєму шляху.

Підготовка ґрунту

Насамперед необхідно прибрати з ділянки сміття, коріння старих багаторічників та каміння. Якщо бур’янів забагато, слід використовувати гербіциди. Потім верхній шар ґрунту ретельно розпушується, щоб його можна було акуратно зняти. За допомогою спеціальної ковзанки вирівняйте майданчик та ретельно ущільніть його.

Кислий ґрунт найкраще нейтралізувати доломітовим порошком або вапном.

Перед посадкою білої конюшини для газону грунт повинен бути ретельно зволожений. Сухий зазвичай призводить до того, що насіння втрачає здатність до проростання. Вони можуть залишатися там до дощу або навіть померти. Щоб прискорити процес, замочіть насіння у воді кімнатної температури на годину. Отриманий матеріал змішується з піском або тирсою, після чого висівають насіння.

Сусіди

Хорошим сусідом для конюшини є Тимофіївка лугова. Вона не шкодить конюшині і тому буде гарним компаньйоном. Конюшина лучна також може добре уживатися з нею.

Висівання конюшини вручну: покрокова інструкція

Конюшина – витривала рослина, яка легко адаптується до різних погодних та кліматичних умов. Сіяти її можна вручну чи машинним способом. Більшість людей обирають перший, але не всі знають, як це робити правильно.

Докладніше про це:

Замочіть насіння в трохи рожевому розчині марганцівки у воді на 60-75 хвилин.
Висушіть насіння і рівномірно змішайте їх із сухим піском (замість піску можна використовувати садову землю) у співвідношенні 1:1.
Візьміть суміш в руку і врозтіч, рівномірно посійте. Щоб не залишити лисиці без насіння, засівайте вздовж і поперек ділянки, так ви забезпечите рівномірність посадок. Важливо! Слід звернути пильну увагу на глибину посіву: для легких ґрунтів рекомендується 3-4 см, для інших ґрунтів – 1,5-2 см.
Ущільніть посівну площу ковзанкою. Якщо такої можливості немає, можна взяти аркуш фанери і поступово перекладаючи, ходити ним.
Щоб урожай не змило сильним дощем, після посіву та ущільнення ґрунту поливайте газон дуже легким «штучним дощем».

Важливе зауваження: Протягом перших 3 років трава здатна до самосіву. Тому, якщо з’являються невеликі голі ділянки – не біда, наступного року вони знову заростуть.

Догляд

Газони з білої низькорослої конюшини прості у догляді і вимагають дуже мало уваги. Дика конюшина проста у догляді, швидко росте і легко освоює будь-який простір. Для досягнення максимальної візуальної привабливості необхідно регулярно поливати та скошувати її, удобрювати та захищати від шкідників.

Полив

Конюшина не переносить стоячої води, тому перед посадкою землю необхідно вирівняти, а важкі глинисті ґрунти осушити та обладнати дренажною системою. Рослини не вимагають спеціального поливу при регулярному випаданні опадів. Його проводять один раз на тиждень у суху погоду та двічі за потреби.

Ви можете визначити, коли газон з білої лугової конюшини потребує поливу, за станом трави. Якщо рослина соковита, пружна і швидко відновлює форму, коли ви на неї стаєте, полив не потрібен. Коли листя скручується і набуває коричневого відтінку, газон варто зволожити.

Стрижка

Досвідчені садівники кажуть, що восени необхідно стригти газон.

Якщо не скошувати, мертві стебла під снігом залучатимуть гризунів, шкідників та комах.
Нове коріння молодих рослин не встигне підготуватися до холодів.

Скосіть траву щонайменше за 15 днів до настання заморозків. Перед обрізанням видаліть все листя та сміття.

Як правильно косити конюшину?

На другий рік конюшина розростається і починає цвісти. Коли рослина досягне висоти 10 см, слід зробити перше обрізання. Не турбуйтеся, якщо після скошування залишаться голі стебла: через кілька днів вони покриються листям.

Частота стрижки залежить від призначення газону. Функціональні стрижуть частіше, а декоративні – рідше. Газон стає найакуратнішим при використанні газонокосарки. Оптимальна висота зрізу складає 6 см.

Очищення від бур’янів

Розпорошення гербіцидів на конюшинних газонах повинно проводитися лише точковим способом. Суцільна обробка є неприпустимою, оскільки може призвести до знищення посівів.

Видаліть коріння багаторічних бур’янів вручну. Найкраще це робити після дощу, коли ґрунт м’який і вологий і їх можна легко висмикнути цілком. У наступні роки конюшина не залишить їм шансів на виживання, і боротися з ними не доведеться.

Біла конюшина цвіте на другий рік. Коли суцвіття втрачає свою декоративність, його зрізають газонокосаркою.

Підживлення

Конюшина не потребує регулярного добрива, але добре реагує на нього. Вносите органічні підживлення при перекопуванні, а фосфорні та калійні – при сівбі.

На підзолистих ґрунтах хороші результати дає обприскування зелених паростків розчином борної кислоти.

Уникайте внесення азоту, так як конюшина виробляє її сама і не переносить високих рівнів її в грунті.

Укриття газону

Укривати чи ні — залежить від регіонального клімату. Якщо зима дуже холодна та бувають заморозки, то найкраще утеплити рослину.

Якщо газон правильно підготовлений до зими, то він не постраждає від морозів. Досвідчені садівники діляться своїм досвідом.

Не забирайте сніг.
Рекомендується не ходити газоном.
Іноді внаслідок відтавання утворюється крижана кірка. Її розбивають, щоб забезпечити доступ повітря.

Якщо ви будете дотримуватися порад садівників, конюшина не замерзне.

Розмноження

Конюшина розмножується двома способами.

Насіння.
Вегетативно: пускає пагони, що вкорінюються, чому і називається повзучою.

Насіння легко збирається самостійно.

Зривають найбільші, висохлі квіти.
Очищають насіння від лушпиння.

Сушать у теплому, сухому місці, далеко від прямих сонячних променів.
Зберігають у коробці або тканинному мішку.

Найкраще проростає насіння рослин, яким 2 роки і більше.

Хвороби та шкідники

При надмірному поливанні конюшина страждає від грибкових захворювань, найбільш поширеними з яких є

фузаріоз;
іржа;
антракноз;

аскохітоз;
бура плямистість.

Боротьба з грибковими захворюваннями полягала у обробці 1%-м розчином колоїдної сірки. Її обприскують двічі: у разі перших ознак захворювання, та був через 8–10 днів.

Застосовують і запилення меленої сірої або вапном-пушонкою. Конюшина також уражається квітучою рослиною-паразитом – повілікою. Вона не має листя та коріння і присутня тільки за рахунок рослини-господаря.

Якщо конюшина використовується для годування худоби, необхідно вжити активних заходів щодо її знищення, оскільки вона отруйна і може навіть вбити тварин.

Повіліка

Сіно з цією травою швидко пліснявіє, тому після скошування конюшину очищають від паразита. Але навіть у цьому випадку його слід давати тваринам з обережністю — з перервою на 10–15 днів.

При виявленні повиліки важливо зрізати конюшину до початку цвітіння паразитів. Площа, яку необхідно скосити, має бути на 1,5 метра більше зараженої площі з кожного боку. Зрізану траву спалюють за межами газону.

Красива композиція з білих квітів та низької конюшини

Висновок

Газон із квітучої соковитої трави те, що треба для любителів насолоджуватися зеленню і при цьому не втомлюватись. Зусиль небагато. Результат багаторічний, яскравий, вражаючий.

Біла конюшина – відмінна газонна трава для будь-якого типу грунту. Навіть нечаста стрижка дозволяє отримати доглянутий газон. Ця культура невибаглива і швидко зростає. Для створення привабливого зеленого килима в перший рік після посадки потрібен мінімальний догляд.